Монастир і костел кармелітів у с. Кисилин

Локачинського району на Волині побудований у 1720 р. В давні часи тут була розташована аріанська академія, перший вищий навчальний заклад на Волині, ректором якої був Євстахій Кисіль, родич Адама Кисіля, відомого мецената XVІІ ст., від імені якого і походить назва цього села. Село знаходиться серед глухих лісів за сім кілометрів від с. Холопичі, яке розкинулося уздовж траси Володимир-Волинський - Луцьк. У с. Кисилин знаходяться ще дві пам'ятки: Свято-Михайлівська церква Київського патріархату, а також родинний склеп відомої графської сім'ї Олізарів. У прізвищах Олізарів та Киселів відлунює епоха українського козацтва, що потребує досліджень. Академія аріан (прибічників радикальної християнської течії) з часом почала занепадати і з її цегли отці ордену кармелітів збудували костел.

                  Храм відносився до типу тринефної базиліки, яка творить прямокутник з презбітерієм. Бічна стіна підтримувалася масивним контрфорсом. Інтер'єр костелу був прикрашений фресками XVІІІ ст., а також декоративним ліпленням на стінах. До презбітерію костелу примикав двоповерховий монастирський будинок, який після 1832 р. отримав статус парафіяльного. На другому поверсі храму були розташовані хори. Під приміщенням знаходилися підземні ходи, які тягнулися на десятки кілометрів від нього. В інтер'єрі мала місце прекрасна статуя Мадонни з Дитятком на руках у повний зріст, витесана з каменю.

            Після Другої світової війни у костелі розмістився цех з переробки коноплі та льону, згодом у храмі виникла пожежа і його приміщення більше не використовувалося. На сьогоднішній день від цієї святині залишилися лише руїни: немає даху, а його металеві конструкції пішли на брухт. Шефство над руїнами минулого взяли під свою відповідальність активісти школи.

            Перший навчальний заклад на Волині, графський маєток і давній костел залишаються руїнами, не реставруються через невдале географічне розташування: глухі ліси, погані дороги. Відновлювальні роботи проводити не дуже безпечно, це вимагає великих коштів і чималих зусиль. Тому в принципі роботи з відновлення святині не проводяться, хоча ця споруда є пам'яткою архітектури та охороняється державою. Краєзнавці, історики й архітектори, які зацікавлені у збереженні давніх пам'яток, мають надію на те, що колись ця чудова історична будівля буде приведена до ладу і пам'ять про неї збережеться для наступних поколінь.